Этический кодекс психолога, психотерапевта

Психолог несе особисту вiдповiдальність за власну роботу.

Психолог зобов'язаний запобiгати появі антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

Психолог повинен утримуватися вiд будь-яких дiй чи заяв, що загрожують недоторканостi особи. Він не має права використовувати свої знання i становище з метою приниження людської гiдностi, пригнічування особистостi або манiпулювання нею. Психолог несе вiдповiдальнiсть за додержання пріоритету iнтересiв людини.

На психолога покладається вiдповiдальнiсть за надiйнiсть використовуваних методiв та програмного забезпечення, валiднiсть обробки даних дослiджень, у тому числi i тих, які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.

Психолог може застосовувати лише тi знання та методи, які він здобув протягом професійного навчання та/або протягом відвідування курсів з підвищення кваліфікації.

Психолог повинен постiйно поповнювати свої знання про новi науковi досягнення в галузі психологічної дiяльностi.

Психолог може братися за розв’язання тiльки тих завдань, якi належать до сфери його компетенцiї. У разi непосильностi завдання, психолог повинен передати його iншому досвiдченому фахiвцевi, який має достатній рівень знань щодо специфіки завдання.

Психолог не застосовує методи, які не були узгодженні спілкою психологiв України. У тих випадках, коли психологічнi методики ще апробуються, психолог може проводити експеримент тільки з обмеженою кількістю дослiджуваних, попередньо інформуючи їх про застосування неперевiрених методів або про свiй недостатнiй рiвень оволодiння ними.

Психолог не можуть виконувати практичну  роботу, не маючи належної квалiфiкації та досвіду, які у свою чергу повинні бути підтверджені відповідними дипломами або сертифікатами.

Психолог повинен прагнути до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливостi, а також до визначення меж власних професiйних можливостей. Особистi психологiчнi проблеми, якi негативно впливають на якiсть виконання обов’язків, можуть бути показником професiйної непридатностi.

Психолог суворо дотримується принципу добровільної участi клiєнта. Пiд час роботи з дiтьми, пацiєнтами з тяжкими розладами (тобто в крайнiх випадках) допускаються вiдхилення вiд принципу добровiльності, але в межах законодавчих норм. Обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом спiвробітництво.

Психолог, вступаючи у контакт з особами, для яких вiн є  обов’язково-примусовим (наприклад, у разi проведення психологiчної експертизи), не має права змушувати клiєнта повiдомляти вiдомостi поза його волею. Крім того, психолог не може вживати примусових заходiв для одержання даних, крiм випадкiв, коли така iнформацiя сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.

Психолог не бере участi в діях, спрямованих проти свободи особи, він не має права змушувати клiєнта розвовiдати про свою життєву філософію, політичні, сексуальні, релігійні чи етичні переконання, та вимагати вiдмовитися вiд них.

Психолог бере на себе професiйну вiдповiдальнiсть за квалiфiковане обстеження, консультування, лiкування, домовляються про термiни завершення своєї дiяльностi або доцiльнiсть направлення клiєнта до іншого компетентного спецiалiста.

Психолог не має матерiальних або особистих привiлеїв, не може використовувати свої знання i становище, довiрливе ставлення i залежнiсть клієнта у власних корисливих iнтересах. У випадках, коли послуги є платними, про фiнансовi умови домовляються заздалегiдь.

Психолог уникає встановлення неофiцiйних взаємин з клiєнтом, якщо це може стати на перешкодi проведенню дiагностичної, консультаційної та корекцiйної роботи з ним. Мiж психологом i клiєнтом не повинно бути статевої близькості.

Психолог має право вирiшувати, на якому етапi консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а у випадках, коли вiн не може дiяти в інтересах клiєнта, роз’яснює йому i батькам (опiкунам) реальний стан справ.

За потребою психолог може зробити висновок за результатами проведеного обстеження чи лiкування. Висновок повинен бути сформульований таким чином, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отриманi данi на користь клієнта.

Психолог не робить висновкiв i не дає порад, не маючи достовiрних знань про клiєнта або ситуацiю, в якiй він перебуває. У звітi психолога має мiститися лише необхідна і водночас достатня, що вiдзначається цілковитою надiйнiстю результатів, iнформацiя для розв’язання поставленого завдання, повинні вказуватися межi здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.

Психолог у доступній формi повідомляє обстежуваному про дiагноз i методи та засоби допомоги. При цьому вiн зобов’язаний обачливо i обережно висловлюватися щодо виявлених патологiй у психічному стані клієнта. Психолог попереджає про те, хто i для чого може використати цi дані, якi офiційні рiшення можуть бути винесені на пiдставi висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів дослiджень i повинен виконувати цей обов’язок незалежно вiд посадової субординації.

Психолог зобов’язаний додержуватися конфiденцiйностi у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя та життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клiєнта та iнших людей. У такому випадку психолог зобов’язаний проiнформувати тих, хто може надати квалiфiковану допомогу. Але за особистою згодою клієнта та в його iнтересах iнформацiя може бути передана іншій особi.

Психолог не збирає додаткових вiдомостей про обстежуваного без його згоди, задовольняється лише тією інформацією, яка потрiбна для виконання професійного завдання. Запис, фотографування i занесення інформації до комп’ютерних банкiв даних здiйснюються лише за згодою учасникiв.

Психолог зобов’язаний оберiгати професiйну таємницю, не поширювати вiдомостей, отриманих у процесi діагностичної i корекцiйної роботи, додержуватись анонiмностi iменi клієнта. Для демонстрацiї i прослуховування будь-яких матерiалiв потрiбний письмовий дозвiл людини, за чиєю згодою вони були записанi; на вимогу клiєнта матерiали негайно знищуються.

Документацiя роботи психологів повинна вмiщувати лише професійно необхiднi матерiали. До цих матерiалiв, пов’язаних з конфiденцiйним змiстом дiяльностi психологiв, має виключатися доступ стороннiх осiб. У випадках, коли психологи звертаються за допомогою до iнших фахiвцiв, потрiбно спецiально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов i термiну зберiгання таких матерiалiв, а також обмежень у використаннi iнформацiї про клієнта, i попередити про мiру вiдповiдальностi за недодержання конфiденцiйності.

Якщо психолог не в змозi надалi виконувати свої функцiї, вiн з’ясовує, чи потрiбно зберiгати матерiали (також iнформацiю, занесену до комп’ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцiй iншому фахівцеві.

Психолог iнформує клiєнтiв про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звiльняє психолога від необхiдностi зберiгати професiйну таємницю.

Психолог не передає методичних матерiалiв особам, що не уповноваженi здiйснювати психологічну дiяльнiсть; не розкриває суті призначення конкретної методики (за винятком доступних роз’яснень правоохоронним i судовим органам).

Планування психологічних дослiджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослiдження, чiтке й однозначне формулювання його мети i завдань, встановлення контингенту обстежуваних, прогнозування можливості використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу). Психолог самостiйно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості.

Психолог забезпечує цiлковиту надійність результатів,  вiдповiдає за рішення, якi приймають офiцiйнi особи на основі його висновків та рекомендацiй, запобiгає можливим помилка у діяльності непрофесіоналів, котрi допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використаннi інформації про дослiджування.

Психолог несе вiдповiдальнiсть за правильне і доступне роз’яснення сутi застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслiдки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний презумпції невинності. Вина психолога в порушенні етичного кодексу повинна бути доведена Комiсiєю з етики.

Психолог зводить до мiнiмуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очiкується, що дослiдження або лiкування може викликати у клiєнта психогенну реакцiю, психолог повинен отримати дозвiл на проведення роботи з ним Комісії з етики.  Якщо умови експерименту потребують необiзнаності дослiджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвiдчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасникiв дослiду. Такi вiдомостi можуть бути розкриті після  завершення експериментальної програми.

Психолог заздалегідь iнформує клiєнтiв про право відмовитись від участi в дослiдженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь в експериментi, психолог має переконатися в тому, що таке рiшення прийняте незалежно вiд нього або iнших осiб (наприклад, батькiв, піклувальникiв, якi наполягають пройти обстеження).

Психологи інформують науковцiв, учителiв, лікарів, широку громадськiсть про свою галузь дiялъностi на основi об’єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професiю психолога i психологiю як науково-практичний комплекс.

Поради психолога у засобах масової  iнформації мають подаватися в узагальненiй формi, без посилань на конкретнi факти i ситуацiї, щоб не допустити розголошення конфiденційної iнформації. Уснi виступи, друкованi матеріали, аудiовiзуальна та иншi публiкацiї, в яких наводяться з iлюстративною метою клiнiчні випадки, повиннi виключати iдентифiкування особи, групи чи органiзацiї. Методики публiкуються лише у формi, яка дає змогу зберегти iх валiднiсть та надійність.

Психолог, ведучи професiйну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, якi використовують тi самi або iнші наукові методи. Вiн має виявляти повагу до наукових шкiл i напрямiв. Психолог цінує професiйну компетентність, високу культуру та ерудицію, вiдпоовiдальне ставлення до справи колег та представників інших професій. 

Психолог не може застосовувати манiпулятивні методи для здобуття прихильності, привернення на свій бiк клiєнтури, не повинен  намагатися стати монополістом у своїй галузi.

Розв’язуючи конкретні завдання обстеження, консультування i лiкування людей, психолог вирiшує, чи може він використати знання, технічнi й адмiністративні можливості інших фахiвцiв на благо клiєнта та за згодою клiєнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, якi лiкують або лiкували його ранiше. Психолог бере вiдповiдальсгь за клiєнта лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

У виршеннi спiрних питань психолог керується положеннями даного Етичного кодексу. Арбiтром може бути комісія з етики.